Тут виховують покоління, яке знає ціну свободі й силі єдності
Новина
Війна змінила життя кожного, і школа стала тим місцем, де випробування зустрічають із гідністю. Освітній заклад – це не лише про навчання, а й про підтримку, укриття, турботу про дітей і вчителів, про волонтерство та нові традиції, які формують стійкість громади.
– Звичайно, ми зіткнулися з тими самими викликами, що й інші школи, – каже директор Печеніжинського ліцею Михайло КУЗИК. – Це зміни в освітньому процесі, нові формати навчання, труднощі для учителів і дітей. Частина педагогів виїжджала за кордон, брала відпустки, повер-талася. Діти теж змушені були покидати ліцей і навчатися за кордоном. Ми створили умови для сімейної форми навчання, щоб кожна дитина мала право на освіту.
До нас прийшли внутрішньо переміщені діти, які знайшли прихисток у громаді. Ми з учителями називаємо це «материнським ставленням» – щоб максимально зменшити стрес і дати дітям відчуття безпеки.
Щодо укриття – воно є, облаштоване за вимогами, щоб можна було проводити освітній процес навіть під час тривог.
Не залишилися ми й поза волонтерством. Учителі, діти, батьки організовували благодійні ярмарки, осінній бал, збирали кошти для ЗСУ. Це стало частиною нашого життя.
З’явилися нові ритуали: щопонеділка – гімн і молитва перед навчанням, хвилина мовчання о 9-й, щоп’ятниці – гімн і подячна молитва. Учнівське самоврядування стежить за цим.
Маємо імпровізований музей із речами наших військових, загиблих героїв, поранених. Тут поруч діти й педагоги плетуть маскувальні сітки – закупили тканину для всіх сезонів, її ще багато. Це наша щоденна робота для фронту. Серед експонатів — навіть фронтовий дрон...
Печеніжинський ліцей у час війни – не просто школа. Це простір, де діти навчаються жити й не здаватися, де вчителі стають наставниками і підтримкою, а громада – справжньою родиною. Тут виховують покоління, яке знає ціну свободі й силі єдності.
Валентина БЛИЗНЮК.
Джерело: Газета «Вільний голос»
